Бронеавтомобіль ЛБ-23тоже не цілком задовольняв вимогам військових, по-цьому в 1940 році були побудовані досвідчені зразки двовісних повнопривідних (4 ? 4) броньовиків ЛБ-62 і ЛБ-НАТІ. У якості бази для ЛБ-62 було використано шасі досвідченого повнопривідного вантажівки ГАЗ-62. Повністю закритий суцільнозварний корпус бронемашини мав добре продуману раціональну форму і виготовлявся з листів катаної сталі товщиною 10 мм. Бронювання лобової проекції досягала 13 мм.

Верхні частини бортів сходилися догори, а нижні - донизу, таким чином, в поперечному перерізі корпус бронемашини мав форму двох трапецій із загальним підставою. Така броньовий захист надійно вкривала екіпаж з трьох осіб, а також основні вузли та агрегати машини від поразки кулями й осколками снарядів і мін малого калібру. Для входу і виходу з машини в бортах корпусу були прямокутні двері, що відкриваються вперед по ходу руху.

У відділенні керування зліва сидів водій, який спостерігав за дорогою через лобове вікно, яке в бойовій обстановці закривалося бронекришкой з оглядового щілиною. Додатковий огляд забезпечували оглядові щілини в бортових дверях. Всі оглядові щілини були обладнані куленепробивними наглядовими приладами ПТ-К. Праворуч від водія сидів командир машини. Перед ним у скошеному лобовому аркуші корпусу в кульовий установці був змонтований 7,62-мм кулемет ДТ. Проте командир повинен був не тільки вести вогонь з цього кулемета, але й підтримувати зв'язок з допомогою радіостанції 71-ТК-1.

У задній частині корпусу на даху бойового відділення була встановлена конічна башта кругового обертання, озброєна 12,7-мм кулеметом ДШК і спареним з ним 7,62-мм кулеметом ДТ. Боєкомплект до великокаліберному кулемета складався з 500 патронів і до двох кулеметів ДТ - з 3150 патронів. У бойовій обстановці огляд з башти забезпечували оглядові щілини в її бортах. У більш безпечній обстановці вести спостереження за місцевістю можна було через верхній баштовий люк. Крім того, при необхідності через нього можна було залишити бронемашину.

В моторному відсіку, розташованому в передній частині машини, був встановлений шестициліндровий карбюраторний рядний двигун рідинного охолодження ГАЗ-202, що розвивав потужність 62,5 кВт (85 л. С), що дозволяло бронемашині з бойовою масою 5,15 т рухатися по дорогах з твердим покриттям з максимальною швидкістю 70 км / ч. З повними паливними баками ЛБ-62 могла пройти, в залежності від стану дороги, від 360 до 500 км.

У повнопривідною (4 ? 4) ходової частини з підвіскою на напівеліптичними листових ресорах використовувалися односхилим колеса з шинами кулестійкі типу «граунд-грип». Передні і задні колеса прикривалися багатогранними незграбними крилами. На кормовому листі корпусу на спеціальному кронштейні кріпилося запасне колесо. На передніх крилах були встановлені фари, які забезпечували рух в темний час доби.

У цілому ЛБ-62 виявився вдалою машиною. Всього було випущено 60 бронемашин цього типу; таким чином, ЛБ-62 став першим у СРСР повнопривідним автомобілем (до випуску ГАЗ-61 тоді ще не приступили).