Бронетранспортер створений вкінці другої світової війни на базі самохідної установки М18. Компонування базового шасі залишилася незмінною: силове відділення розташоване ззаду, відділення управління з силовою передачею та провідними колесами - в передній частині, але замість бойового відділення з вежею обладнано просторе відкрите зверху десантне відділення, в якому можуть розміститися 10 солдатів з повним озброєнням.

Озброєння бронетранспортера складалося з 12,7-мм кулемети, який встановлювався в передній частині відділення десанту. В якості силової установки на бронетранспортері використовувався зіркоподібну 9-циліндровий двигун «Континенталь». Застосовувалася гідромеханічна силова передача і торсіонна підвіска з гідравлічними амортизаторами подвійної дії.

Завдяки порівняно низький питомий тиск на грунт (0,8 кг/см2) бронетранспортери М39 мали майже таку ж прохідність, що і танки, і могли забезпечити мотопіхоті можливість ведення бою спільно з танками на пересіченій місцевості. Бронетранспортери використовувалися в битвах завершального етапу другої світової війни і перебували на озброєнні армій США та деяких країн - членів НАТО до кінця п'ятдесятих років.