Напротязі 1941 основою бронетанкових військ Німеччини були танки Pz-III і штурмових гармат StuG-III, збройний 75-мм гарматою. Це вважалося достатнім, поки вермахт вів переважно наступальні операції. Але до осені 1941 року становище змінилося. Східний фронт зупинився, що оповили глибоко лініями оборони, нашпигований артилерією і протитанковими рушницями.

Тепер для злому добре зариті в землю позицій радянських військ були потрібні добре броньовані мобільні артсістеми великого калібру. Самохідна гаубиця sIG 33 на шасі Pz-I не відповідала цим вимогам, також мало підходила для цих цілей і складалася на озброєнні StuG-III. У технічному завданні на проектування нових цельнобронірованних САУ вони отримали умовну назву «штурмові танки». Причому цікаво відзначити те, що деякі з машин, створена за вказівкою тих. завданням, так і не були віднесені до класу «штурмової танк» в офіційному назва артсистем.

Одним з перших виробів, побудованих як штурмової танк в 1942 році, стало штурмову гармату на базі легкого танка Pz-II Ausf. C. 150-мм. важку піхотну гаубицю sIG 33 розмістили в лобовому аркуші, сильно змістивши центр ваги системи вниз. Машина вийшла досить легкою та рухомого, хоча й трохи незручною для роботи екіпажу (особливі нарікання викликало заряджання гармати). В ході військових випробувань виявилась також перевантаженість ходової частини, і тому після випуску першої серії цих артсистем, ходову частину посилили, ввівши додатковий опорний каток, а також для зменшення реакції віддачі під час стрільби в бік від напрямку руху, базу кілька ушірілі.

Машина оснащувалася радіостанцією Fu-5. У такому вигляді ця артсістема отримала назву «15cm sIG auf Fahr-gestell Pz II Sturmpanzer II» була випущена малою серією на фірмі «Алкетт». Правда, вже в ході випробувань було виявлено недостатнє бронювання машини, що обмежує її застосування безпосередньо в бойових порядках.

Самохідні гармати Sturmpanzer II надійшли на озброєння 707-й і 708-ї рот важких піхотних гармат, які воювали в Північній Африці. Зокрема, вони брали участь у битві під Ель-Аламейном (Туніс). На Східному фронті проходили військові випробування тільки два прототипи.